Звіт Про водний туристичний похід

Звіт

Про водний туристичний похід

на байдарці по р. Ворскла ІІІ ступеня складності, здійснений

з 12 вересня – по15 вересня 2014 року

туристичною групою «Юніор»

Гнилицької НВК:ЗОШ 1-2 ст.

Керівник групи:

Виходець В.І.

Адреса керівника:

село Гнилиця,

Охтирський р-н,

Сумська область.

с. Гнилиця – 2014

1. Тема походу – ознайомлення з краєзнавчим матеріалом,  історією та природою в долині річки Ворскла на території Сумської та Полтавської Областей.

2. Мета походу – вдосконалення туристичних навичок з водного туризму. Виховання морально – вольових якостей: цілеспрямованості, сміливості, взаємодопомоги, патріотизму. Розвиток фізичних якостей – витривалості, сили, швидкості. Розвиток уміння знаходити вихід в екстремальних умовах. Вивчення природи та фауни рідного краю. Вивчення історичних та природних пам’яток.

3.Склад групи

№	П.І.Б.	Рік народ.	Дом. адреса	Обов’язки в поході
1	Виходець Володимир Іванович	1978	с. Гнилиця	Керівник походу
2	Щербак Євген Олексійович	1986	с. Гнилиця	Заступник керівника
3	Копиця Олексій Анатолійович	1998	с. Гнилиця	Завгосп
4	Івах Юрій Сергійович	2001	с. Гнилиця	Літописець, повар.
5	Кварта Валерій Степанович	2002	с. Гнилиця	Фотограф
6	Король Єдуард Станіславович	2002	с. Гнилиця	Костровий

4. Маршрут та час проходження походу.

1 день 12.09.14.	Піонерське – Зарічне – Литовка.
2 день 13.09.14.	Литовка – Климентове – Подол – Козятин – Пристань – Чернеччина
3 день 14.09.14	Чернетчина – Буймерівка – Риботень – Журавне -Пилівка
4 день 15.09.14.	Пилівка – Лутище  – Скелька – Куземин - Котельва

5. Відстань походу.

Загальна відстань походу – 90 км., з них:

2) пішки – 1 км.

3) водоймою – 89 км.

6. Відомості про район походу.

     

Похід проходив по руслу р. Ворскла. Ця річка протікає по території Сумської та Полтавської областей України і вважається найчистішою річкою не лише нашої держави, а й усієї Європи. Такий факт можна пояснити тим, що Ворскла не протікає через великі промислові міста, на її берегах відсутні великі заводи та підприємства. Річка відіграє важливу роль для населення прибережних районів. Річкова вода використовується для зрошення сільськогосподарських земель, водопостачання населених пунктів. З цією метою на річці побудовано кілька водосховищ, дамб. Крім цього води річки багаті різноманітними видами річкових риб, що дає змогу займатися рибальством.

 Близь лежачі ліси являються заповідниками та заказниками в яких проживають дикі звірі такі як вовки, зайці, лиси, лосі, бобри та інші. Також неподалік річки розташовані ферми по вирощуванню корів, по берегах розташовані пасовища великої рогатої худоби та водопої. Але найбільша цінність річки в тому, що вона має неоцінне значення для оздоровлення людей. На берегах річки знаходяться соснові ліси з золотими піщаними пляжами, побудовані санаторії в яких відпочивають і оздоровлюються сотні тисяч людей, адже річкова вода має справжні цілющі властивості. Тому в прибережних санаторіях відпочивають люди з усієї України та близького зарубіжжя. Недарма по руслу проходять численні туристичні маршрути на човнах, байдарках, плотах та ін. Найбільші міста на березі річки розташовані на нашому шляху це Охтирка – районний центр Сумської області та Полтава – великий обласний центр України. Одне з цих міст розташоване на початку нашого маршруту, а інше на його завершенні і для обох цих міст Ворскла являється основною водоносною артерією та тісно пов’язана з історією цих поселень.

7.Графік руху  технічний і

картографічний опис маршруту

Перший день: с.Гнилиця – м.Охтирка -  с.Піонерське – с. Литовка. 12 вересня – 15 км.

    Майже всю заплановану відстань туристи подолали на автобусі та потягом спочатку з с. Гнилиці добралися до м. Охтирка потім до станції Піонерське. Висадившись поблизу  дитячого табору ми попрямували до берегів річки Ворскла. Пішки довелось пройти близько 500 м, але враховуючи тривалий переїзд час був обіднім, тому ми швидко склали байдарку та початли нашу водну подорож.

Довелось звернути в вузенький рукав де річка була 1-2 метра шириною, навкруги височіли справжні очеретяні джунглі. Це почались відомі нам по розповідях плавні, одна з найважчих ділянок нашої подорожі. Наш рух знову  став дещо повільним тому що було незручно гребти веслами. Але оточуюча природа нам подобалась і ми із захватом спостерігали за красою річки. Та все ж не все було так добре, кілька разів ми заблукали в очеретяних хащах, приходилось вставати з байдарки та йти по дну річки тягнучі її за собою. Тривалий час ми не могли навіть зупинитись на привал тому, що берег річки не дозволяв нам цього зробити. Не дивлячись на всі ці перепони все ж ми вийшли на широке русло річки та прискорили ходу невдовзі побачили вдалині село яке знаходиться на межі Охтирського та Тростянецького районів – село Зарічне. Рухаючись ми помітили на воді велику кількість білих та жовтих річкових лілей та кілька раз бачили черепах. Діставшись околиці с. Литовка ми ще раз зупинились та зробили привал. Цього разу ми перекусили та обговорили місце ночівлі так як наближався вечір. Ми неподалік витягли байдарку на берег, поставили намет та розмістились на ночівлю. Цього дня річкова подорож була закінченою.

Другий  день: с. Литовка – с. Чернеччина. 13 вересня – 25 км.

   Другого дня вийшли до 10 ранку. Шлях мав бути довшим за попередні дні, але ми мали намір виконати план походу, маючи вже певну злагодженість екіпажів та сприятливий характер річки. Течія становиться сильнішою. У районі села Литовка русло стискається високими берегами, складеними з щільних осадових ґрунтів, а потік, розділений невеликим зарослим деревами островом, по дрібних протоках східчасто скидається вниз і заспокоюється в оточеному обривами вирі. Нижче лівої протоки русло перегороджує частокіл напівзруйнованих дерев’яних паль. Вони є залишками водяних млинів, які існували в давнину на річці. Пройшовши досить небезпечне місце підходимо до центральної частини села. Тут є пляж і в річці завжди купається багато дітлахів. За Литовкою через кілька кілометрів приходимо до Климентового. З обох сторін у прибережному лісі розташовані кілька баз відпочинку і численні піщані пляжі, якими користуються відпочиваючі і жителі розташованих неподалік Охтирки і Тростянця. В Климентовому ми поповнили свої запаси хліба, води. В магазинах, які розташовуються близько до річки можна купити солодощі, морозиво. За кілька кілометрів від Климентового річка поділяється на рукави.

 Лівий рукав проходить біля села Залужани. Русло тут вузеньке, де-не-де зустрічаються перешкоди у вигляді впалих дерев. Правий направляється до Подолу, там русло складніше, але й повноводніше. Ми обираємо праворуч. І подолавши стрімкою течією кілька невеликих порогів та обійшовши кілька завалів дерев ми дістались 7-го кілометру.                                                                        Місце 7-й кілометр, як ви здогадалися, немає нічого спільного з Одесою. Це відстань від Охтирки по вузькоколійній залізниці Охтирка – Зіньків  до мосту через Ворсклу. Зараз цієї залізниці вже не існує, залишився лише насип, місцями він також зруйнований. За мостом, здавалося ширше русло йде вправо, але насправді основне русло завертає вліво. На лівому березі кілька дачних будинків населеного пункту під назвою Дулі′, біля якого є сосновий ліс. Незабаром справа бачимо широку заплаву, видніється село. Це Стара Іванівка, поблизу якої бачимо як до Ворскли впадає річка Олешня. Лівий берег залісений хвойним лісом, а також зустрічається осика, вільха, верба. Правий берег порослий кущами, окремими деревами, в долині зустрічаються стариці, саги. Друга тераса видніється у вигляді підняття, порослого мішаним лісом.

   Далі по ходу зліва дачні будинки поселення Пристань. На цій ділянці до самої Чернеччини русло річки не робить великих петель заплавою, а відносно спрямлене. Річка повноводніша, ніж на попередніх ділянках (за виключенням Кириківського мосту), зустрічаються невеликі піщані пляжі, частково зарослі водними рослинами. Із перешкод іноді трапляються дерева, ближче до Чернеччинського мосту. Цей міст знаходиться на автомагістралі Бєлгород – Лохвиця. Він з’єднує найближчі місцеві населені пункти Охтирку і Доброславівку та Чернеччину. Також проходить дорога на Зіньків, Лебедин, Олешню. За мостом на Монастирській горі (Охтир-гора) відродився Свято-Троїцький Охтирський чоловічий монастир. Походження цієї гори цікаве з геологічної точки зору. Вона височіє серед заплави над Ворсклою. За монастирем справа видніється село Чернеччина. До окраїни села близько одного кілометра, а до тепличного господарства ще ближче. Тут ми й зупинились на ночівлю.

Третій  день: с. Чернеччина – с.Пилівка. 14 вересня - 22 км.

         Зранку нас розбудив крик птахів. Їх чудово було чути тихого ранку. Над долиною стояв туман, тільки почало світати. За безхмарним небом та рясною росою можна передбачити гарну погоду. Після сніданку зібралися і річка повела нас далі За Чернеччиною річка робить кілька великих поворотів, що здається, ніби монастир знову перед нами. На річці багато відпочиваючих, в основному з Охтирки, Чернеччини, Риботня. На берегах є нори берегових ластівок.

 Підходимо до СПА-курорту Буймерівка. Вода тут чиста, достатньо великі пляжі обладнані для відпочиваючих. Є тут кілька приватних, багато облаштованих будинків, мабуть  це дачі. Поряд з Буймерівкою село Михайленкове, сюди також приїжджають відпочивати. У воді є дерева, але дощі зробили свою справу. Ширше русло йде прямо, але воно перетворюється в затоку. Звертаємо вправо, на Риботень. Береги піщані, бідні на рослинність. Береги більш обривисті і крутіші ніж на попередніх ділянках, в основному порослі деревами, правий навіть залісений. На деяких ділянках є перешкоди у вигляді лежачих у воді дерев, тому потрібно бути уважним. Приблизно години за 2 показалася знайома місцевість, (в районі Журавного проводився районний наметовий табір і дехто із учасників сплаву приймав участь у роботі табору). А за кілька хвилин перед нами постала Журавненська церква.

 

Біля мосту наша група зробила зупинку, щоб відпочити, а заодно поповнити запаси питної води та сходити до церкви. Церква в Журавному відома ще з XVII століття. Вона була досить велика, збудована з товстого міцного дуба. За роки радянської влади стала в напівзруйнованому стані. Кілька років тому її повністю розібрали, а на тому самому місці склали нову церкву. Говорять, що всі дерев’яні деталі привезли із Ясіні Закарпатської області. При церкві живе  старша сестра монахиня Єлизавета, ієромонах Серафим і діти-сироти.

Від Журавного до Пилівки річка робить різкі повороти, тому на Ворсклі за цим селом багато водоворотів. Хоч є невеликі пляжі, але купатися тут небезпечно. Невеличке село Пилівка більшість жителів використовують як дачі. Місцевість тут дуже живописна, неподалік річки на пагорбі розкинувся сосновий ліс. І на одній із затишних лісових галявин ми зупинились на ночівлю.

     Четвертий день: с Пилівка- с. Скелька – с. Куземен – смт. Котельва. 15 вересня – 27 км.

Прокинувшись рано вранці, ми зраділи ранковій тиші. А вийшовши з намету ми зраділи ще більше адже нас привітало своїми променями яскраве сонце, небо було чистим, безхмарним, літнє сонце вже з ранку говорило нам, що день буде жарким і нам потрібно подолати останній найбільший відрізок нашої подорожі. Насправді, річка на цій ділянці має багато меандрів (поворотів) та ще й русло блукає всією широкою долиною від правої тераси до лівої. Більш ніж за годину підійшли до села Лутище.

 Через річку зроблений металевий міст. Він високий і проходити під ним не важко. Деякі городи сельчан доходять до самого берега. На річці є невеликі пляжі.                                                                                          Далі характер річки не змінюється. Береги невисокі, піщані, дерев мало, оскільки, як було сказано вище, річка, наче змія, петляє по всій заплаві. Цікаво, що місцями можна побачити у воді, або в березі морений дуб. Важко сказати чи то робота людей, чи це зробила природа. 

   Ближче до Скельки русло підходить до правого крутого берега і випрямляється. З’являються дерева на лівому березі, а правий крутий берег залісений. На горі розташоване село Рубани. Течія пришвидшується, річка в цьому місці по особливому красива.      

Перед Скелькою на правому березі з’являються великі камені (пісковики), за ними видно крутий обрив із білого твердого, але сипучого піску. Вулиця села в кількох місцях підходить до самого берега. У місцевого населення є човни. Деякі будинки викупили під дачі.

За Скелькою є невеличкий хутір Пахоми, але з річки за рослинністю його не видно. Невдовзі дістались до Куземинського мосту. Зліва перед мостом є місце для стоянки, де відпочивають люди. Кілька годин ми без зупинки грибли веслами, залишивши за спиною гору «Замок» і с. Куземен. Річка за Куземеном стала глибшою та ширшою і ось ми почули попереду шум води. Можна було подумати, що неподалік знаходиться водоспад. І це було майже правдою, адже за Куземеном на річці Ворскла побудовані шлюзи так звані «штучні водоспади».

З допомогою них тут створене Куземенське водосховище. Перенісши байдарку через таку перешкоду по суходолу ми покупались під цим водоспадом, деякий час спостерігали за рибалками, а потім знову вирушили в дорогу. Наша байдарка рухалась набагато швидше, адже течія річки після шлюзів була ще стрімкішою. Минуло близько години і ми вже знаходились на околиці смт. Котельва.

 Навколо нас розташувався великий сосновий ліс, потім ми дізнались, що це був Ковпаківський  дендропарк. На території цього парку, засновником якого доречі був відомий партизан С.А. Ковпак, було багато пам'яток природи та бойової партизанської слави. Це і дерево арфа і партизанські окопи, бліндажі, кулеметне гніздо та ін.

     Багато цікавого ми побачили і під час відвідання стародавнього Більського городища що знаходиться неподалік Котельви. 

В минулі роки починаючи з первого тис. до н.е. тут проживали кіммерійці, скіфи, сармати, саки, месагети та інші народи. Оборонні споруди городища складалися з валу та рову, в окремих місцях вони помітні і в наш час. Захисні властивості посилювалися ще й тим, що городище розміщене на високому гірському плато. Цікавим є і той факт, що частина істориків пов'язує з Більським городищем Геродотову згадку про місто Гелон. Населення якого складалося із землеробів, ремісників та воїнів. Воїни брали участь у походах скіфів на Закавказзя та Малу Азію. А за часів існування Речі Посполитої та Московського царства їх кордони проходили неподалік Більського городища і стародавні вали та сторожова вежа що залишилась з того часу бачили не одну битву. Крім історичних пам'яток на території поблизу смт. Котельва та с. Більськ розташовано чимало природніх об'єктів, де рослинний та елементи історичного ландшафту збереглись у недоторканому людиною вигляді. З них вирізняється дуб Сковороди, посаджений визначним філософом на валах неподалік Східного укріплення і 18 ст. Унікальною пам'яткою із залишками степової та зникаючої рослинності є Великий Скоробор, змішаний ліс Барвінкової гори, Більське джерело та ін. 

Побувавши в Більському городищі ми дізнались багато цікавих історичних фактів. Побачили історію давніх часів на власні очі. І звичайно були зачаровані красою природи цього краю. Ми з цікавістю знайомилися з місцевими пам'ятками і незчулися як настав вечір. Так минув ще один день нашої цікавої подорожі.

 Вже вечоріло і ми спішили зібрати речі, адже біля Більського мосту нас чекав на автомобілі батько одного з учнів, змінивши транспортний засіб під вечір ми вже були вдома.

8.Екскурсійні природні та історична пам'ятки походу.

     На маршруті на наш погляд найбільш цікавими були слідуючі об'єкти:

І. Природні пам'ятки:

     1) Плавні на р. Ворскла на кордоні Великописарівського та Охтирського районів.

     2) Скелясті гори поблизу с. Скелька.

     3) «Замок - гора» біля с. Куземен.

     4) Куземинське водосховище.

     5) Ковпаківський дендропарк.

6) Барвінкова гора.

7) Джерело біля Барвінкової гори.

8) Дуб Сковороди.

ІІ. Історичні пам'ятки:

1) Пам'ятник кулеметника, захисникам смт. Котельва.

2) Більське городище (оборонні вали, козацька вежа, козацька Січ).

9. Організація походу.

   

 Водний похід завжди потребує великих фізичних і морально-вольових зусиль. Учасники походу мали всі кращі туристичні якості. Члени туристичного походу були учасниками районних туристичних змагань, неодноразово приймали участь в походах різної складності. Всі члени групи впорались із своїми обов'язками та зарекомендували себе як вправні туристи.

 При організації походу були лише певні незручності пов'язані із відсутністю спорядження. Але їх вдалось вирішити завдяки допомозі інших шкіл району та районного ЦДЮТ. Перед початком походу ми ретельно розробили та вивчили маршрут з допомогою карти. Вивчили природні умови, транспортні засоби, промислові та сільськогосподарські, історичні, природні об'єкти району наміченої подорожі. Склали план екскурсій, місця малих і великих привалів, ночівлі, пункти поповнення продовольством. Готуючись до походу розпитали досвідчених людей, одержали від фахівців консультації, вивчили літературні джерела, карти тощо. Нарешті коли маршрут походу був розроблений підрахували скільки коштуватиме його одному учасникові. Склали кошторис походу в якому передбачили витрати на харчування, транспорт, екскурсії та непередбачені витрати. Потім розподілили обов'язки та спорядження яке необхідно взяти у похід і в запланований день вирушили в дорогу.

 10. Запис із щоденника

  

  Воістину неоціненне значення у відкритті Батьківщини мають туристичні подорожі. Вони допомагають нам дізнатися про минуле, сучасне і майбутнє рідного краю, про трудові звершення земляків, про те як змінилась, розквітла рідна земля. Туристичні подорожі також сприяють активному відпочинку, зміцнюють здоров’я дітей. Наш туристичний похід мав велике пізнавальне значення. Ми зустрілись з цікавими людьми. Під час походу працювала «лісова аптека». Деякі ліки ми знаходили самі. Так, свіже листя подорожника прикладають при ссаднах, опіках, укусах комарів. Простуду і кашель можна вилікувати жовтими квітами підбілу звичайного. Ми вибирали живописні і вдалі місця для відпочинку. Поруч було все що нам потрібно. Майданчик для багаття очищали від листя, гілок, сухої трави і обкопували, а потім варили дуже смачну кашу. Але найбільше вражень було від побаченого в Ковпаківському дендропарку та Більському городищі. Назавжди запам’ятається чудернацьке дерево ліра, місця бойової слави, окопи, бліндажі, землянки, кулеметна позиція, Більське джерело, козацьке укріплення, оборонні вали, вартова вежа та ін. 

     І ось позаду десятки кілометрів. Скільки вражень! Похідне життя навчило нас багато цікавого та необхідного, наприклад: вчасно приходити на допомогу, почувати лікоть товариша поруч, аналізувати свої вчинки, бути сміливим, спритним, сильним, витривалим та справжнім другом.

11. Підсумки походу, висновки, рекомендації.

   

 Маршрут походу був вибраний вдало. Подорож виявилась надзвичайно пізнавальною та цікавою. Для проходження маршруту необхідно було докласти значні фізичні та морально – вольові зусилля. Складність полягала в необхідності тривалий час в байдарці, місце для сидіння повинно було бути зручним а час від часу потрібно було сходити на берег для розминки. 

Також особливістю походу було постійне перебування на воді, в зв'язку з чим потрібно було здійснювати профілактику застуди. Також складно було протягом тривалого часу знаходитись на сонці. Щоб не зазнати сонячного удару та не отримати опіків ми одягли білі сорочки та білі головні убори і протисонячні окуляри. Також свої сюрпризи підносила нам річка, потрібно було слідкувати щоб не наїхати на підводну колоду чи не засісти на мілині. Байдарку потрібно було обладнати для більшої надійності додатковими гумовими латками, в ніс та корму помістити м'ячі та пусті пластикові пляшки, щоб унеможливити потопання байдарки в екстремальних випадках. Та незважаючи на труднощі похід для туристів виявився цінним як у спортивному, так і в пізнавальному плані. Цей похід став справжньою перевіркою туристичних вмінь та навичок, людських якостей. Всі учасники походу отримали безліч позитивних емоцій та вражень і незважаючи на фізичну втому були дуже задоволені походом.

12  Додаток.

Список групового спорядження (шт.).

1. Намет – 1.

2. Поліетелен для намета – 1.

3. Кілочки для намету – 8.

4. Сокира - 1.

5. Ліхтрики – 2.

6. Казанок – 1.

7. Чайник – 1.

8. Байдарка – 1.

9. Компас – 1.

10. Топографічна карта Полтавської області – 1.

11. Маршрутний лист – 1.

12. М'ячі – 2.

13. Шляги для прісної води – 4.

14. Ножі туристичні – 2.

15. Прищіпки – 20.

16. Сковорідка – 1.

17. Вудка рибальська – 2.

18. Шматочки оргстекла – 10.

19. Ремнабір – 1.

20. Фотоапарат – 1.

21. Радіоприймач – 1.

22. Крем від комах – 1.

23. Аптечка – 1.

Список особистого спорядження (шт. в розрах. на 1 чол.)

1. Рюкзак – 1.

2. Поліетеленові мішки – 2.

3. Спальний мішок – 1.

4. Коремат – 1.

5. Кросівки – 1 пара.

6. Капці гумові – 1 пара.

7. Шкарпетки – 2 пари.

8. Спортивний костюм – 1.

9. Светр – 1.

10. Футболки – 2.

11. Штурмовка – 1.

12. Шорти – 1.

13. Шапка від сонця – 1.

14. Сорочка біла – 1.

15. Окуляри протисонячні – 1.

16. Дощовик – 1

17. Білизна – 3.

18. Набір туалетних приналежностей – 1.

19. Сірники – 1.

20. Миска, чашка, ложка – 1.

Перелік продуктів харчування на 1 чол.

1. Хліб – 1 ( при необхідності докуповувався).

2. Крупи: гречка – 0.5 кг.

пшоно – 0.5 кг.

рис – 0.5 кг.

3. Макарони – 0.5 кг.

4. Мівіна – 5 пач.

5. Картопля – 8-10.

6. Сало – 200 гр.

7. Ковбаса копчена – 1 кач.

8. Тушонка – 1 л.

9. Цукор – 400 г.

10. Варення – 0.5 л.

11. Сіль – 200 г.

12. Чай – 1 пач.

13. Приправи – 2 пач.

14. Цибуля – 3.

15. Часник – 3.

16. Морква – 1.

Ремонтний набір

1. Голки різні – 3.

2. Нитки різні – 3 кот.

3. Пласкогубці – 1.

4. Проволка алюмінева – 1.

5. Шило – 1.

6. Клаптики брезентові та гумові – 20.

7. Клей гумовий – 1.

8. Супер клей – 4.

9. Ізоляційня стрічка – 2.